Микола Гордій: Успіх – це командна робота.

Інтерв’ю директора Уманського тепличного комбінату Миколи Гордія для прес-служби обласної Федерації футболу 

– Миколо  Васильовичу !   Перш   за   все   дозвольте   привітати   Вас   з  присвоєнням  Вам  рішенням  обласної  ради  високого  звання  «Почесний громадянин Черкащини».

– Дякую. 

– Яке має значення особисто для Вас та тепличного комбінату спорт і зокрема  футбол, якому Ви приділяєте можна сказати щоденну увагу?

– Спорт був в моєму житті завжди. В молодості я сам активно займався спортом. Зокрема легкою атлетикою, спринтом. І звісно не міг поза увагою залишити і футбол. До цих пір одним з моїх кумирів футбольних залишається легендарний Пеле. Тому нічого дивного, що спорт, зокрема футбол, займає особливе місце в моєму житті і по нині. Хто “захворів” на спорт в дитинстві, в молодості, той понесе його по всьому своєму життю.

– В чому заключається успіх команд УТК, які за короткий проміжок свого існування (з 2012р.) постійно на ведучих позиціях в області?

– Багато чинників, факторів впливали і впливають на це. Успіх – це командна робота. Адже, щоб досягти пристойного результату, не одному чи двом потрібно плідно попрацювати. Від працівника на стадіоні, водія до гравців, тренерів, президента клубу. І все це має бути скоординовано, злагоджено. Всі рішення мають бути продумані. А коли вже ті рішення прийняті, то вони мають бути професійно втілені в життя. І на мою думку нам здебільшого те вдавалося. Навіть якісь поразки чи невдачі не вибивали наш клуб з колії. Того більше – робили нас сильнішими. Мабуть, саме в цьому і є запорука наших успіхів.

– Так  складається, що в наш час фінансова складова усьому голова і для футболу зокрема. Вона міцна і стабільна, чи є також труднощі?

 –   Це питання, переплітається чи доповнює відповідь на попереднє питання.     Фінансова складова важлива в будь-якій справі. Можна витрати купу грошей і не досягти якогось позитивного результату. Але навряд чи можна нині без затрат тих або інших досягти успіху. В футболі зокрема. У нас завжди і в цьому питанні ми намагалися приймати розумні рішення. А коли вже досягалися якісь домовленості, то вони завжди виконувалися. Ніколи гравці не були обмануті. Навіть натяку на то не могло бути. В такій стабільності теж криється одна зі складових успіхів.

– Офіційні представники та футболісти інших команд, які приїздять до Вас на календарні матчі дають високу оцінку спортивній інфраструктурі (стадіону) та організації проведення змагань. Поділіться будь-ласка цим.

– Для гравців футбольне поле – це їх сцена. І з урахуванням того, що команди «УТК» сповідують технічну, комбінаційну гру, то для них дуже важливим є якісний стан газону. І я це усвідомлював з першого дня. Ми стадіон стали будувати ледь не раніше від створення самої команди. І постійно дбали про наш стадіон. Нам не соромно приймати суперників. Останніми роками ми залучали для робіт над полем професіоналів. То не було дешево. Але ж і поле в нас яке! В мене є ще в планах удосконалювати нашу інфраструктуру. Так потрібне для якісної роботи в міжсезоння і поле з синтетичним покриттям. Ми навіть вже підготували майданчик для встановлення такого тренувального поля. Воно теж на стадіоні в Паланці. Наш комбінат допомагав і в будівництві стадіону в Родниківці. А якщо згадати чудові збудовані арени АФ «Базис» (Володимир Олексійович Осадчий) в Городецькому та Кочубієвці, ТОВ «Берестівець» (Василь Іванович Чекаленко), то наша Паланська територіальна громада не на словах а на ділі демонструє – ми дбаємо про розвиток спорту, фізкультури.

– Рівень проведення обласних змагань і зокрема чемпіонату вищолігових команд Вас задовольняє?

– Не секрет, що останніми роками чемпіонат області дуже потужний. Ми зайшли в турнір, коли там домінувала білозірська «Зоря». Очевидно було, що той колектив переріс був обласний аматорський рівень. Вони не загубилися б і в професіоналах. За ним рости паралельно став і клуб з Лебедина. Точніше «ЛНЗ-Лебедин» став повертатися до колись вже здобутих вершин. І повернувши собі чемпіонський титул в області, «ЛНЗ-Лебедин» не зупинився і не приховував амбіцій вже і на всеукраїнській арені. І амбіції були не голослівні, а аргументовані. Приємно, що команда з нашої області виборола аматорський кубок України, а нині впевнено виступає і в чемпіонаті України! І те, що такий колектив отримував спротив  в чемпіонаті чи кубку області лише свідчило про рівень наших обласних турнірів!

– Миколо Васильовичу, від вболівальників футболу, які присутні на футбольних змаганнях можна чути критику і навіть втручання щодо – як треба грати футболістам, їх тренувати, а арбітрам судити. Одним словом вони «розуміються» на футболі, при цьому самі до футболу, принаймні  на обласному рівні не мали ніколи відношення. Як таке сприймаєте Ви?

– Почнемо з того, що футбол – справа публічна. Раз футболіст виходить перед глядачами, то останні мають право оцінювати його гру. Як і гру всієї команди, роботу тренера чи президента. Додамо ще старий афоризм, який говорить: «в вихованні чужих дітей, медицині і в футболі розбираються всі». Ото ж право уболівальників, сторонніх спостерігачів оцінювати, говорити, а право тренерів, гравців прислухатися чи ні до тих висловлювань, оцінок і порад. Тут цікава річ – кількість порад чомусь зростає, коли команда оступиться. Коли команда виграє, то зазвичай значно тихіше.

– А як справи з підготовкою резерву для головної команди, адже періодично в неї потрібно вливати свіжу кров?

– Завжди треба дбати про майбутнє команди. Мене завжди турбує це питання. Тому я завжди стараюся допомогти дитячим командам. В 2017-му ми пішли на те, щоб створити резервну команду. Там стояло завдання обкатувати в бойових умовах молодь. Щоб дати можливість випускникам дитячих шкіл не загубитися при переході до дорослого футболу. Молоді допомагали ветерани нашого клубу. Цікаво, що наш приклад, мабуть, позитивно оцінили інші клуби в області – і вже в 2018-му «фарм-клубів» стало ще більше. Я особисто дуже сподіваюся, що ми матимемо в подальшому згадану у питанні попередньому «свіжу кров».

– Чи розглядаєте питання виступу команди у Всеукраїнських змаганнях, зокрема аматорському чемпіонаті, а можливо і на професіональному рівні?

–   Це дуже серйозне питання, щоб його віддати на відкуп емоцій. Скільки вже в Україні було команд, клубів, які робили ривок до гори і згорали за сезон-два. Тому ми все ж таки свідомі того, що напевне будемо залишатися на обласному рівні. Тут ще питання ось в чому. Комбінат живе не єдиним футболом. Ми переймаємося багатьма соціальними питаннями в нашій територіальній громаді, в Умані. Це і допомога нашим воїнам-захисникам  на Сході, громадським організаціям фізкультурно-спортивного спрямування і не тільки, навчальним закладам і багато чого іншого… Дотримуюся думки, що не вірно було б все принести в жертву заради одного футболу. До того ж потрібно дбати і про саме виробництво, яке все то «годує». Отож рішення не приймалося просто так…

– Які плани на наступний футбольний сезон?

–  Мати боєздатний колектив. Довіряю своїм тренерам і впевнений, що буде і «свіжа кров» вливатися, і виступати будемо гідно. Ніколи не акцентую увагу на якихось конкретних завданнях – для нас то не є самоціль. Але знаючи амбіції, досвід, професійний рівень наших тренерів та футболістів, переконаний – ми йдемо правильним шляхом.

– І на останнє. Особисто від Вас і клубу в цілому є якісь рекомендації або побажання обласній Федерації футболу щодо системи, організації та проведення чемпіонату і першості?

– Завжди потрібно рухатися вперед. Життя – то рух. Тому ніколи не можна зупинятися на чомусь. Прислухайтесь до учасників змагань, аналізуйте досвід (який би він не був – позитивний чи негативний), беріть найкраще – і наш обласний футбол буде розвиватися, зростати. І то буде самим цінним здобутком!

– Миколо Васильовичу! Щиро вдячні за надане інтерв’ю, здоров’я і нових Вам успіхів.

– Дякую. Обласній Федерації футболу також успіхів.